70% площі країни охоплюють високі гори й густі ліси. Куди не підеш – скрізь впадають в око прекрасні види зелених гірських схилів, доглянуті виноградники, апельсинові й маслинові гаї. Береги Албанії обмивають Адріатичне й Іонічне моря, на території країни також є три величезні озера з найчистішою водою: Скадарське, Охридське й озеро Преспа. У незайманих цивілізацією лісах Албанії водяться ведмеді, вовки, рисі, кабани, козулі, олені, безліч птахів.

Красою албанське узбережжя нічим не поступається хорватському чи італійському, до того ж, тут немає натовпу туристів, шуму й гамору популярних курортних селищ. Тут тихо й спокійно, а місцеві люди доброзичливі і дружелюбні до гостей. Краяни ще не навчилися заробляти на іноземних туристах, тож ціни в кафе й ресторанах нижчі, ніж на українських курортах, а парасольки й лежаки на пляжах – безкоштовні. Албанія поєднує в собі всі переваги «передової туристичної країни», а шалений розвиток інфраструктури вже незабаром цілком заслужено дозволить «нагородити» Країну Орлів таким титулом.

В Албанії ще помітні сліди непростої історії країни, однак життєлюбству місцевих жителів можна лише позаздрити. А роки ізоляції, здається, лише посилили їхню радість від спілкування із приїжджими. Країна вважається ісламською, проте більшість албанців зовні анітрохи не відрізняються від жителів інших країн Європи. Тут шанобливо й дбайливо ставляться до гостей, тому ймовірність обману з боку албанців – мінімальна. Навпаки, скрізь вас зустрінуть із посмішкою і радо допоможуть, якщо виникли якісь труднощі.

Цікаво, що Адріатичне море відрізняється від Іонічного. Іонічне море – це «блакитні береги», натомість для Адріатики такий колір не характерний. Воно не гірше – вода тут така ж прозора й тепла. До речі, води Адріатичного моря визнано одними із найчистіших на планеті, прозорість сягає 50 метрів. Пляжі в Албанії переважно мілководні.

Пляжний відпочинок в Албанії не розчарує, однак варто подивитися й «іншу країну». Визначні пам'ятки Албанії – це дивна суміш століть, стилів і культур. Тут дивовижно поєднується несумісне: занедбані фабрики й пишнота мечетей, православні храми й палаци культури. Яскравий приклад – місто-музей Берат. При в'їзді до нього відкривається дивовижна картина: обабіч річки, на крутих берегах, розташувалися житлові квартали, які називають «тисяча вікон». Вони – у Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Багато албанських міст засновані задовго до початку нової ери. Скажімо, Дуррес бере свій початок у 627 році до нашої ери. Місто впродовж багатьох сторіч залишалося головним портом Адріатичного моря. Тут можна оглянути руїни візантійської фортеці, венеціанську вежу, залишки римського амфітеатру.

Ще одне античне місто – Аполлонія, де також збереглися руїни амфітеатру, римська колонада, фрагменти фортечних стін, візантійська церква. А неподалік від Аполлонії – монастир Арденіца, відомий, зокрема, тим, що там вінчався національний герой Албанії Скандербег.

Руїни міста Бутрінті нагадують про велич стародавніх цивілізацій, а місцеве населення вважає себе нащадками жителів легендарної Трої. Величний акрополь, амфітеатр, будинки знаті, громадські терми із чудовими мозаїками – все це доступно в музеї просто неба і сьогодні.

У Джірокастрі можна оглянути базарну площу, де колись торгували шовком і коштовностями, Базарну мечеть і мечеть Мекате, музей зброї, етнографічний музей. У нижній частині міста збереглися давні турецькі лазні.

А чи багато країн Європи можуть похвалитися розкішним східним колоритом? А ось у Тирані, столиці Албанії, неподалік від центру є справжній східний базар.

Албанська кухня – це пресмачна суміш античних кулінарних традицій, слов'янської, турецької й італійської кухонь. Лагідний клімат вдосталь забезпечує країну овочами, фруктами, спеціями. Албанська оливкова олія за якістю не поступається італійській, а оливки тут – один з найбільш вживаних інгредієнтів у різних салатах. Дуже популярні молочні й кисломолочні продукти. Албанський йогурт широко використовують як самостійний продукт і як соус до солодких страв та до м'яса. Ласунам в Албанії напевно сподобається – для готування десертів використовують молоко, вершки, натуральні фруктові сиропи, горіхи й, звісно ж, свіжі фрукти. З алкогольних напоїв віддають перевагу ракії зі сливи, винограду, ожини. Однак і виноробні традиції тут шанують віддавна.

На півночі Албанії вирощують кукурудзу, і часто кукурудзяне борошно додають, готуючи хліб та солодкі страви. Крім того, на півночі країни є багато озер і річок, тому до столу завжди подають рибу. Найпоширеніші види – короп і вугор, яких смажать на грилі або запікають у духовці. На узбережжі можна спробувати окуня, камбалу, кефаль.

У північних лісах водиться дичина, отож у ресторані можна замовити качку, фазана, зайця й інші делікатеси, причому за цілком розумною ціною.

У центрі й на півдні країни вирощують виноград, інжир, оливки й цитрусові. Також популярні м'які й тверді сири. А місцева бринза відрізняється від болгарської більш ніжним і тонким смаком.

У готелі на сніданок зазвичай подають яйця, сосиски, пластівці, молоко, джем, булочки, городину, печиво, йогурт, сік, чай, каву, масло.

В Албанію варто їхати за тим, чого так не вистачає в повсякденному міському житті – за яскравими враженнями, чистим повітрям, красою природи й добрим людським ставленням. Подорож в Албанію – це приємний відпочинок для душі й тіла, який запам'ятовується назавжди.