Там, де панує вічна весна

Острів Мадейра, що належить Португалії, загубився серед безмежних вод Атлантичного океану. І розташований він ближче до Африки, ніж до Європи: до Лісабона – 1000 кілометрів, до Марокко – 600, а до Канарських островів, які лежать на одній паралелі з Сахарою, – 420 кілометрів. З висоти пташиного польоту острів схожий на велетенський зелений смарагд.

Південне розташування та обійми Атлантики творять дивний природний феномен: усі 12 місяців року на Мадейрі панує весна.

Тут немає відчутних перепадів температур: ні спекотно, ні холодно – завжди помірно тепло й комфортно. Ефект «вічної весни» підтримує розкішне цвітіння дерев та квітів упродовж цілого року. Тож гості острова спостерігають неймовірну кольорову палітру, яка живим килимом покриває землю і гори в будь-яку пору року. І хоча на Мадейрі в квітні-травні відбувається фестиваль квітів, чекати на подібне свято зовсім не обов’язково.

Адже відпочинок на острові – це суцільне торжество неймовірних живих кольорів!

Неквапливі прогулянки на лоні природи – ось головне, чим займаються туристи на Мадейрі. Ритм життя тут спокійний і розмірений. Серед розкішної краси та кришталево чистого повітря туристи швидко забувають про домашні клопоти, втрачають відчуття часу і врешті впадають у меланхолійний транс, з якого потім довго оговтуються, повернувшись додому. Багатокілометрові пішохідні маршрути серед гір, тропічних лісів та вздовж скелястого узбережжя заспокоюють і мають сильний лікувальний ефект.

Пересуватися пішки на Мадейрі доводиться багато, тож зручне взуття і відповідний одяг будуть дуже доречними. Ще один чудовий спосіб познайомитися з Мадейрою – велосипедні поїздки. Пункти прокату працюють просто в готелях.

Найдовший пляж на Мадейрі – Praia Formosa – розкинувся на околиці Фуншала. Пляжі з мінімальною інфраструктурою платні, однак відпочинок на необладнаних пляжних зонах – безкоштовний. Варто зауважити, що майже в усіх готелях, незалежно від зірковості, є власні басейни або тераси з океанічною водою. Для купання на пляжах Мадейри бажано мати спеціальне взуття, оскільки на березі  та у воді трапляється каміння.

У селище Порту-Мониш, що на крайній півночі острова, туристи приїжджають купатися в природних лавових басейнах, висічених біля океану. 

Найбільш популярними серед туристів є прогулянки вздовж зрошувальних каналів (так звані левади). Левади будували аж до кінця ХХ століття, аби водою з гір поливати городи й сади. Нині вони відіграють ще й туристичну роль. Поруч із левадами прокладені пішохідні маршрути різного рівня складності загальною довжиною майже 1500 кілометрів. Деякі стежки доходять до висоти 1800 метрів над рівнем моря, звідки відкриваються панорамні краєвиди острова. А один із маршрутів виводить на найвищу точку острова пік Руйву – 1862 метри.

Для тих, хто не хоче ходити пішки чи крутити педалі велосипеда, на острові працює розвинена мережа таксі. Часто на стоянках вивішені маршрути екскурсій із фіксованою ціною.

З висоти пташиного польоту острів схожий на велетенський зелений смарагд. На острові вирощують безліч фруктів: маракуйя, манго, авокадо, цитрусові, виноград. Однак є тут й оригінальні плоди, скажімо, черімойя та бананас – перший нагадує крем із тропічних фруктів, другий має смак банана й ананаса одночасно.

Основа місцевої кухні – морепродукти. Делікатес острова – «епшада», так португальці називають рибу-шаблю, яку готують на грилі. Національною стравою вважається «бакаляу», яку готують із сушеної тріски.

Любителям м'яса Мадейра пропонує скуштувати прославлену яловичину «ешпетада» , яку нанизують на лаврову гілку і смажать у печі. З перших страв можна спробувати неповторний томатно-цибулевий суп із яйцем-пашот та катаплану – суп із різних видів риби та морепродуктів. Місцевий фаст фуд – перепічка Bolo do caco. Рундуки з такою назвою трапляються щокроку.

Основа економіки острова – рибальство, виноробство і туризм.

Головний сувенір із Мадейри – пляшка однойменного вина. Зрозуміло, що вигідніше купувати його в звичайних супермаркетах, а не в сувенірних крамницях. На острові є кілька фабрик із виробництва мадери, кожна з яких має свої традиції та історію.

Ще один фірмовий алкогольний напій «понша» – коктейль із рому, меду і соку. Для тих, хто не п’є алкоголю, смачним подарунком стануть місцеві солодощі: зацукровані квіти гібіскуса і льодяники зі смаком фенхелю. Також на острові популярні вироби з виноградної лози.

Острів Мадейра з його неповторною природою – рай для художників. Серед тисяч майстрів пензля, які відвідали острів, був і один досить оригінальний маляр. Ніколи не відгадаєте, хто це. Уїнстон Черчіль! Виявляється, британський прем’єр-міністр намалював в різних країнах понад 500 своєрідних полотен. У січні 1950 року Черчіль вісім днів відпочивав на Мадейрі і створив тут дві картини. Обидві – у маленькому рибальському селищі Камара де Лобуш.

Обов’язок кожного туриста:

  • відвідати місцеві сади і парки;
  • прогулятися старим кварталом столиці;
  • з'їхати з гори на автентичних дерев'яних санях тоббоган;
  • сфотографувати розмальовані двері на вулиці Руа-де-Санта-Марія;
  • завітати до музею Кріштіану Роналду;
  • прогулятися вздовж зрошувальних каналів (левад);
  • продегустувати мадеру та пуншо;
  • покупатися в природних лавових басейнах та на чорних вулканічних пляжах;
  • побачити острів із вершин гір.

Острів Порту-Санту дуже схожий на Мадейру, але має піщаний пляж довжиною 9 кілометрів. Дістатися до острова Порту можна поромом за 2 години або внутрішнім авіарейсом за 15 хвилин.