Сан-Марино вперше згадується в літописі ІV століття. Згідно з легендою, країну заснував 3 вересня 301 року каменяр Марино із далматинського острова Раб (згодом церква канонізувала його). До набуття християнством офіційного статусу ця гірська територія надавала притулок всім, хто ховався від релігійних переслідувань римських імператорів. Тож Сан-Марино – найстаріша країна з поміж сучасних держав Європи. Назва «Республіка Сан-Марино» згадується в документах ще з 885 року. 1291 року папа римський Микола ІV визнав незалежність країни. Чинну й досі конституцію прийняли 8 жовтня 1600 року. Об’єднана Італія визнала незалежність Сан-Марино 22 березня 1862 року. Нині 3 вересня (легендарна дата заснування) – найбільше свято країни.

Сан-Марино розташоване на вапняковій височині Титано та в долині річки Ауза. Найвища точка – гора Монте-Титано – 739 метрів над рівнем моря. Протяжність кордонів країни всього 34 кілометри. Провідні галузі економіки: сільське господарство та туризм. Загалом країна відома трьома старовинними баштами та зубчатими кріпосними стінами, вузькими середньовічними вуличками та маленькими майданами, темними від часу церквами та тінистими платанами, під якими ресторани і кафе частують туристів.

Щороку країну відвідують більше 3 мільйонів туристів. Власної грошової одиниці країна не має, однак друкує свої поштові марки, які користуються неабияким попитом серед філателістів світу. Марки є важливою статтею прибутку державного бюджету. Трудолюбиві і віртуозні руки місцевих ремісників створюють справжні шедеври з кераміки, скла, шкіри та тканини. Коли сонце заходить за гору Монте-Титано і три башти на її вершині здаються примарними і нереальними, більшість туристів виїжджають із Сан-Марино, адже, щоб оглянути цю карликову країну, вистачає одного дня.