Берн - столиця країни – не схожий на жодну з європейських столиць. Стара частина міста з прекрасною середньовічною архітектурою, яку дбайливо оберігають місцеві жителі, внесена до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Берн радше нагадує невелике провінційне містечко, однак це зовсім не означає, що тут немає на що подивитися. Головна пам'ятка міста - дзвіниця Цитглоггетурм зі знаменитим годинником. Годинник показує час, місяць, фазу місяця і навіть знак зодіаку. Щогодини можна спостерігати, як на дзвіниці з'являються фігурки казкових істот та ведмедів, лунає крик півня. Ведмідь є символом міста - назва столиці Швейцарії походить від німецького «бар» – «ведмідь». Цікавинкою Берна є «ведмежа яма», де мешкають двоє ведмедів. Також варто подивитися будинок, де жив Альберт Ейнштейн, будівлю Парламенту, Музей образотворчого мистецтва з найбільшою колекцією творів Поля Клее, а також Музей природної історії.

У Берні варто прогулятися в саду троянд - такий аромат і таку кількість відтінків червоного, рожевого, жовтого важко собі уявити! Не менш романтичні і околиці Берна - водоспади і гори вражають своєю величчю. Любителі гострих відчуттів обов'язково повинні покататися на дерев'яних потягах, які піднімуть вас у гори. З вагончиків відкриваються просто таки казкові краєвиди, однак декому при усвідомленні висоти стає трохи не по собі.
Діловим центром Швейцарії є німецькомовний Цюріх, заснований як митний порт ще за часів Римської імперії на березі річки Ліммат. Нині Цюріх - не тільки місто банків, страхових компаній і розвиненої промисловості, а й осередок провідних центрів мистецтва в Європі. Музеїв у Цюріху так багато, що огляд їх експозицій займе кілька днів. Найголовніші - Будинок гільдії ремісників, Музей образотворчого мистецтва, Національний та Історичний музеї. Для любителів опери відкритий Оперний театр Цюріха. Оглянути панораму міста можна з гори, на яку довезе Poly-Bahn, своєрідний аналог фунікулера. Вагончики відходять кожні 2,5 хвилини, а підйом триває щонайбільше 5 хвилин.

Потрапляючи у франкомовну частину країни, інколи складно відразу сказати - Швейцарія це чи Франція. Атмосфера в Женеві достоту нагадує Париж: ніжний французький говір, знайома архітектура, затишні вулички і маленькі кафе... Лише банки, які зустрічаються на кожному кроці, повертають до реальності: ви все-таки в Швейцарії. Прикметною пам'яткою Женеви є фонтан Jet d'Eau висотою 140 метрів. Крім того, варто відвідати англійський та ботанічний сади, Музей сучасного мистецтва, Музей Червоного Хреста, міську ратушу, Палац націй, собор Святого Павла. Поблизу Женеви розташована штаб-квартира CERN - Європейської організації з ядерних досліджень, де змайстровано Великий адронний колайдер.

У Лозанні вам запропонують відвідати величний собор з досить таки знайомою назвою - Нотр-Дам. У Кафедральному соборі Лозанни коронували імператорів Римської імперії. Лозанна - напрочуд зелене місто, а її ботанічний сад, набережна Вуха і Олімпійський парк визнані найкрасивішими в Європі втіленнями майстерності садівників і озеленювачів.

З Лозанни Женевським озером ходять пороми до міста Монтре. Пароплав зупиняється в невеликих селах кожні 15 хвилин, а дорогою можна спостерігати мальовничі пейзажі. Плавання триває годину, хоча поїзд між містами їде всього 20 хвилин. Монтре захищений горами від холодних вітрів, тож його вважають курортним містом. На схилах гір велично підносяться готелі і приватні вілли, оточені зеленню кипарисів, магнолій, лаврів і виноградників. Уздовж берега можна прогулятися бульваром і погодувати лебедів, яких тут безліч. Свого часу містечко відвідали Набоков, Хемінгуей, Байрон, Чайковський, Руссо і Чарлі Чаплін, який прожив у передмісті Монтре - Веве 25 років. Останні місяці свого життя провів у цьому містечку легендарний Фреді Меркьюрі, якому навіть поставили тут пам'ятник.

У Монтре, як і в багатьох інших містах Швейцарії, курсують невеликі поїзди, які піднімаються на засніжену вершину (1600 метрів), звідки туристи оглядають прекрасні краєвиди містечка і навколишніх сіл. Високогірна залізниця в Швейцарії - не для людей зі слабкими нервами: поїзди курсують зубчастими рейками. Від страху рятують лише  незабутні види на гірські схили, глибокі провалля і ущелини, які відкриваються з вікна.
На вершині Роше-де-Найє - ботанічний сад, але пам'ятайте: одягнутися слід тепліше. Крім ботсаду, тут є готель, ресторан, високогірна залізнична станція (побудована на початку минулого століття) і музей бабаків. Готель споруджено у вигляді справжнісіньких юрт, де можна залишитися на ніч без додаткової оплати (вартість фактично включено у квиток на залізницю). Останній вагончик відправляється вниз о 16.30, і якщо хтось на нього не встиг, то спуститися вниз немає жодної можливості - доведеться там і ночувати!

Музей бабаків - досить цікавий, однак побачити його мешканців можна тільки з березня по жовтень: на зиму бабаки впадають в сплячку. У кінозалі демонструють фільм про цих тварин, а на схилі гори видно їхню діяльністю в будиночках-нірках. У музеї також є монітори, на які передається зображення з камер, закріплених в нірках тварин. Засновники музею встановили навіть переговорні труби для безпосереднього спілкування з бабаками.
Неподалік від Монтре розташований Шильонський замок, де є справжні підземелля, темниці, зал лицарських обладунків та дерев'яна каплиця - всього в архітектурному комплексі 25 будівель. Тут же і пляж, де можна викупатися в блакитних водах Женевського озера. Дістатися до замку можна пішки бульваром на набережній або доїхати тролейбусом за 10 хвилин.

Італійська Швейцарія - найбільш привітна частина країни. Щирі посмішки, спокусливі аромати ресторанчиків, яскраві барви і швидка італійська мова... Локарно - на диво безтурботне місто, де можна просто насолоджуватися казковими горами і озером Маджоре, їсти італійські десерти і забути про все на світі. Локарно славиться маленькими магазинами антикваріату, де недорого продають оригінальні сувеніри та різний дріб’язок. Пейзажі Локарно не менше привабливі - сади, виноградники, камелії. Для допитливих змонтовано модель Сонячної системи, площею кілька кілометрів, яка є точною копією в масштабі 1 до 1000000000 від натуральної величини.
Швейцарія - це країна, де кожен зможе прекрасно відпочити, незалежно від уподобань. Гірські лижі в Швейцарії - це і національний вид спорту, і традиційний відпочинок, і прекрасна можливість помилуватися альпійськими пейзажами. Швейцарські гірськолижні курорти і якість їх трас – ідеальні. Сезон в Швейцарії триває з початку листопада по квітень, а на деяких курортах покататися на лижах можна навіть улітку.

Одним із найкрасивіших курортів є Гріндервальд, що неподалік Берна. Льодовики тут настільки близько, що дух перехоплює від такого багатства природи. Довжина гірськолижних трас - понад 55 кілометрів, однак досвідчені гірськолижники катаються і на необлаштованих схилах гір. Перепади висот у деяких місцях доходять до 2 000 метрів.
Церматт - розкішний і дорогий курорт, проте якість трас, обслуговування та унікальна можливість кататися цілорічно принесли йому неймовірну популярність. Загальна довжина трас - понад 50 кілометрів, а на вершину везуть 9 крісельних підйомників. Єдиний недолік курорту - велика кількість лижників у сезон (наслідок його популярності) та відсутність трас для початківців.
Слід враховувати, що траси в Швейцарії діляться на чорні (найскладніші і небезпечні), червоні (для досвідчених лижників) і сині - для початківців. На всіх курортах працюють інструктори, які допоможуть підібрати схил відповідно до ваших навичок і досвіду.

Курорт Саас-Фе, який вважають «перлиною Альп», буде доречним місцем як для тих, хто вперше вирішив встати на лижі, так і для тих, хто любить гострі відчуття. Тут, на вершині Mittelallalin, працює ресторан, що обертається. Він знаменитий тим, що розташований на висоті 3 500 метрів. «Вищих» ресторанів у світі немає.
Ще одним популярним курортом є Давос, де можна отримати задоволення від чудових гірськолижних трас і розвиненої інфраструктури. Сюди часто приїжджають для відпочинку з дітьми, а також лижники-початківці. Любителі сноуборду, санного спорту та бігових лиж також люблять цей курорт - траси прокладені вздовж озер, лісів і лугів.
Після активного відпочинку та прогулянок старовинними вуличками можна зайти в швейцарський ресторан та скуштувати традиційну страву - фондю (сирне, овочеве, рибне), швейцарський сирний суп, запіканки з картоплею і яйцями. Швейцарська кухня – це гармонійне поєднання французької, німецької та італійської кухонь. Швейцарці надають перевагу молочним продуктам, овочам, прянощам і спеціям. Швейцарське вино - прекрасне доповнення до фондю, десертів і, звісно ж, ніжного шоколаду. До слова, ціни на страви в ресторанах і кафе - досить високі.

Відпочинок у Швейцарії – затишний і комфортний. Ця країна - ідеальне місце, де можна забути про все на світі і просто насолоджуватися спокоєм, розкішшю навколишньої природи, смакуючи кожну мить життя.