Кожен, хто приїздить до Афін, із хвилюванням вдивляється в далечінь. Там, над будинками сучасного міста, в золотому серпанку біліє гора Акрополь та храм Парфенон, який увінчує її. Акрополь (у перекладі — Верхнє місто) — символ Афін, візитна картка столиці. Якщо інші античні пам’ятки губляться серед забудови сучасного міста, то Акрополь видно в прорізі вулиць, які сходяться до історичного центру, з будь-якої точки. Акрополь — одна з двадцяти найбільш визначних світових пам’яток, яку влітку щодня відвідує 8-10 тисяч туристів. З гори відкривається приголомшливий вид на Афіни: білі середземноморські будиночки на тлі гір та Егейського моря.

Мабуть, кожен чув про республіку монахів у горах півострова Афон. Однак вона не єдина. На півночі країни, в горах Фессалії, розташовані Метеори — унікальний монастирський комплекс, рівного якому немає у світі. Це другий (після Афона) центр православного чернецтва в Греції.

Чарівні, містичні, вражаючі, захоплюючі, натхненні — це лише невелика частина епітетів для опису Метеорів, які, без сумніву, можна назвати дивом світу. 1988 року експерти внесли храмовий комплекс до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

Метеори — незвичайне за ландшафтом місце. Коли стародавнє море, яке тут плескалося в доісторичні часи, відступило, то залишило химерні скелі висотою понад 400 метрів. У Х столітті у цих місцях з’явився відлюдник Варнава, який побудував тут перший скит. Пізніше сюди з Афона переселилася група ченців, які збудували перший монастир— Великий Метеор, започаткувавши таким чином нову чернечу республіку. «Якби Бог дав нам не одне, а тисячу життів, ми ще в ранній юності віддали б цю тисячу життів, аби жити тут, на святих скелях», — сказав настоятель монастиря Афанасій (пізніше — святий Афанасій Метеорський). Саме він назвав цю місцевість Метеори — ті, що линуть у небі (звідси і відоме нам слово «метеор»). А циклопічні скелі, увінчані монастирями, нині здатні вразити навіть сильніше, ніж єгипетські піраміди.

Із часом (упродовж століть) на скелях з’явилися 24 обителі (нині діють лише шість: чотири чоловічі і двi жіночі). Ченці зводили їх на вершинах неприступних скель, тож вони ставали недосяжними для грабіжників та розбійників. 500 років у монастирі піднімалися підвісними сходами та в сітках, які тягнули вгору за допомогою спеціальних механізмів. Лише на початку ХХ століття у скелях вирубали кам’яні сходи, тож тепер кожен бажаючий може відвідати святі місця. На відміну від Афона жінкам вхід дозволено.

Відвідування тутешніх монастирів — незабутній духовний досвід і для віруючих, і для невіруючих. А навколишні пейзажі — це спільне творіння природи і людини — залишають неземне враження. Уявити собі урочисту красу цього місця, не побувавши тут, — неможливо. Сюди прямують прочани з усього світу. Тут між небом і землею можна відчути себе наодинці з Богом, побути ближче до нього.

Неподалік Афін, на півострові Пелопоннес розташовані стародавні Мікени, які 1876 року відкрив для світу батько грецької археології Генріх Шліман. 

Давнє місто дало назву окремій «мікенській цивілізації». Вона процвітала в ІІ тисячолітті до нашої ери і була, за визначенням науковців, «першою дійсно грецькою культурою». Підтвердженням цього є тогочасні лінійні письмена А і В, які написані давньою грецькою мовою. Найбільшими історичними джерелами про цей період є гомерівські «Іліада» та «Одіссея». А події тих часів стали основою для грецької міфології.

Згідно з Гомером, у Мікенах царював один із головних героїв Троянської війни Агамемнон. Тож коли Генріх Шліман розкопав кілька гробниць із золотими масками на небіжчиках та безліччю коштовних прикрас i зброї, то поспішив заявити, що відкрив могилу саме Агамемнона. Натомість вчені визнають безсумнівним лише те, що ці могили царські. Згідно з грецькими законами, знахідки передали Афінському національному музею (там вони зберігаються і донині). «Усі музеї світу разом не мають і однієї п’ятої частини цих багатств. Я відкрив для археології абсолютно новий світ, про який ніхто навіть не підозрював», — заявив німецький археолог, який знав напам’ять «Одіссею» та «Іліаду», тож був дуже гордий з того, що довів світу правдивість гомерівських творів.

Мікени та інші грецькі міста тієї епохи збудовані з величезних кам’яних брил — мегалітів. Деякі з них важать 120 тонн. Споруди з мегалітів досить поширені в Середземномор’ї (Єгипет, Баальбек тощо), однак секрет пересування багатотонних матеріалів і досі не розкритий науковцями. Через тисячу років після будівництва Мікен греки класичної доби (V — IV століття до нашої ери) вже не володіли цим секретом, тож назвали каміння «циклопічним». На їхню думку, лише міфічні велетні-циклопи могли піднімати такі брили. Легенда, яка дійшла до наших часів, розповідає, що цар Проітос запросив сімох циклопів, які й побудували місто. Все просто.