Опішня вже давно стала місцем паломництва туристів, мандрівників, художників, іноземців та українців - усіх, хто прагне знайти справжню Духовність і Красу. Селище здавна славиться своєю особливою керамікою і є знаменитим центром культурної самобутності українців. Видобуток і переробка глини розпочалися тут ще тисячі років тому. А на межі ХІХ - ХХ століть у містечку працювало майже 1000 гончарів, вироби яких експортували в багато країн світу. Завдяки стародавнім традиціям, які дійшли до нас із глибини віків, Опішню цілком заслужено називають столицею українського гончарства. А ще дехто величає її «українським Римом».

Майже кожна родина в селищі пов’язана з цим прадавнім ремеслом. У місцевому Національному музеї гончарства працюють кілька відділів, які вивчають феномен українського гончарства. Якщо прагнете дізнатись більше про унікальне ремесло – відвідайте Опішню! Опішня – це культурний шок у найкращому розумінні. Колишній Посол Польщі в Україні Єжи Бар свого часу відверто зізнався: «Я думав, що побачу глину, а побачив народ».

Розповідаючи про оспівані Гоголем місця в Україні, неможливо обійти увагою Великі Сорочинці – село, де в ХІХ столітті відбувалися щорічні ярмарки. Таких ярмарків у ті часи було безліч, однак Сорочинський залишився в історії завдяки Миколі Гоголю. Письменник народився в Сорочинцях 1809 року і неодноразово ставав свідком веселої торгівлі, яку згодом майстерно описав у своїх творах. «Гомонить, вирує Сорочинський ярмарок - місце, де торгують різноманітним товаром, місце, де зустрічаються і закохуються», - писав він. У середині ХХ століття ярмарок відродили, а в Незалежній Україні він став подією державного масштабу. Наприкінці серпня тут збираються гості з усієї країни: торговці, виробники сільськогосподарської продукції, майстри традиційних ремесел, пасічники, іноземні гості, музиканти, митці і ще безліч всякого люду - і знову гомонить і вирує Сорочинський ярмарок.

На жаль, Сорочинський ярмарок триває лише тиждень. Але для туристів, які приїжджають в інший час для огляду легендарного селища, відкрита унікальна пам’ятка історії: Свято-Преображенська церква. Це один із найкращих зразків церковної архітектури українського бароко. Собор має надзвичайно цікаву історію, яка сягає початку XVIIІ століття. Це усипальниця родини Апостолів, тут похований український гетьман Данило Апостол, а 1809 року в храмі хрестили Миколу Гоголя.

Під час далеких мандрів хочеться відпочити у тихому куточку на природі. Найкраще зробити це у Диканьському регіональному ландшафтному парку. Можна сказати: цей парк у мініатюрі відтворює всю природу Полтавщини: тут протікає річка Ворскла, шелестять листям діброви, зеленіють степи та луки. Серед поля біліє Тріумфальна арка – єдина споруда, що залишилася від маєтку полковника Кочубея, побудованого наприкінці XVII. Саме тоді тут була посаджена дубова алея. Попри всі лихоліття кілька дерев збереглися до нашого часу. Окрім цих велетнів, парк приваблює бузковим, березовим, калиновим та ялиновим гаями, ставками, балками, лісами та кам’яними валунами.

Ну а саме селище знамените на весь світ завдяки повісті Миколи Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Щоправда, від тієї патріархальної, солом’яної України вже нічого не збереглося. Хіба що музейні експонати…