Воно й не дивно, бо переступивши умовний поріг парку, потрапляєш ніби в королівство кривих дзеркал і складається враження, що ось-ось з-за рогу визирне ельф чи троль.

Одразу ж на вході Вас зустрінуть два будиночки, що справді мають казковий вигляд. Складається враження, що їх звели з печива та мармеладу. Тому кидайте скромність і не намагайтеся перебороти бажання розгледіти кожен сантиметр будівель максимально ретельно.

Та особливо на вашу увагу заслуговує Зала 100 колон. До неї ведуть білосніжні сходи, посеред яких хитрим поглядом дивиться саламандра (символ вогню), всипана кольоровою мозаїкою.

Насправді у Залі колон не сотня, їх дещо менше, – 86. В інтер’єрі зали немає прямих ліній та кутів. Складається таке враження, що об’єкт будувався без попередніх замірів, просто з легкої руки майстра.

До речі, тут, у Залі 100 колон, прекрасна акустика. Тут часто для відвідувачів парку проводять концерти. Якщо на такий не вдасться потрапити – не засмучуйтеся, бо ми ж можемо влаштувати свій;). За "імпровізовані вокалізи" в гарній акустиці Вас ніхто не вижене з парку. До того ж якщо це буде: «Ой, у лузі червона калина»...

До речі, самі колони Зали ще й виконують функцію систем водовідведення. Під час дощу вода трубами всередині колон стікає до спеціальної цистерни.

Над Залою знаходиться центральна площа парку – вона, теж нерівних форм. Краєм цієї площі облаштована 150-метрова лава, вкрита маленькими шматочками різноколірної кераміки, як і більшість елементів парку. Тут можна відпочити та помилуватися мальовничими краєвидами. Сидіти на лавці дуже зручно – вона має цілком анатомічні форми. 

Творіння Гауді Вас однозначно надихне та вразить! Гуляючи парком, прихопіть павербанк, від кількості знятого матеріалу телефон може розрядитися)