Полтавщину можна впевнено назвати духовним серцем України. Мабуть, після Києва і Львова це третій центр, який щедро збагатив українську культуру і державність. Досить назвати лише кілька імен.
Із селища Чорнухи босоніж вирушив у пошуках правди і сенсу життя мандрівний філософ Григорій Сковорода. Його філософський спадок, до речі, ще зовсім не вивчений. У Полтаві з’явилася на світ «Енеїда» Івана Котляревського, яка започаткувала нову українську літературу. А в селі Великі Сорочинці народився Микола Гоголь – письменник світової слави.
І це лише три імені, а загалом звідси пішли у світи сотні, якщо не тисячі, видатних особистостей.
Знайомство з Полтавою найкраще розпочинати з Іванової гори. Це мальовничий пагорб над Ворсклою, звідки відкривається панорамний краєвид на річку та частину міста… Біла Альтанка, що височіє на краю, - символ Полтави. Сюди люблять прогулюватися городяни, молодята та випускники навчальних закладів провадять тут свої пам’ятні фотосесії.
А не так давно на схилі гори з’явився пам’ятник, який швидко набув надзвичайної популярності серед туристів. Це монумент, присвячений… галушці. Нині біля пам'ятника щорічно відбувається фестиваль цієї традиційної української страви. Кулінари з різних куточків України змагаються в мистецтві приготування галушок.
Трохи далі - музей-садиба Івана Котляревського. Автентичний будинок не зберігся, тож помешкання відтворили за ескізом Тараса Шевченка, який свого часу малював садибу класика української літератури. Тут відбуваються виставки та літературні читання.
З Іванової гори спускаємося на Соборний майдан – історичну площу Полтави. Монументальною окрасою майдану кілька століть слугував Свято-Успенський собор. Однак 1934 року комуністи нещадно зруйнували його. Залишилася лише дзвіниця. 2003 року церковні дзвони сповістили про відновлення храму. Свято-Успенський собор є пам’яткою козацького бароко XVIII століття. У травні 2016 року історичне убранство майдану доповнив пам’ятник Івану Мазепі. Цікаво, що бронзову фігуру виготовили ще 2009 року, проте міська влада, яка довго оглядалася на Москву, дозволила встановити її лише після початку україно-російської війни.
Вирушаємо в центр міста, який чітко означений. Це – Кругла площа. Її діаметр майже 400 метрів, від неї розходяться 8 вулиць. Площа оточена будівлями ХІХ століття: Будинок генерал-губернатора, Будинок дворянського зібрання, Кадетський корпус, Поштамт та інші. Всі вони дивом збереглися, тож належать до списку найцінніших елементів архітектурної спадщини Полтави. Справа в тому, що після Другої світової війни зруйнований центр хотіли знести і забудувати сталінками. Однак полтавські архітектори відстояли проект, за яким будівлі відновили.
Корпусний сад (парк, який займає 60% Круглої площі) - улюблене місце відпочинку полтавців.
Шанувальники історичних колекцій можуть відвідати Краєзнавчий музей (колишнє Полтавське губернське земство). Триповерхова будівля містить 40 музейних залів і понад 200 тисяч експонатів. Полтавський художній музей (галерея мистецтв), що теж неподалік від центру, має більш як 9 тисяч творів мистецтва. 2019 року музею виповнилося 100 років. Він носить ім'я художника Миколи Ярошенка, який, подарувавши місту частину своїх робіт, фактично став засновником музею.
Оскільки Полтавщина дала Україні найбільше письменників (жоден інший регіон тут не може порівнятися з нею), територія області просто всіяна пам’ятними знаками майстрам пера. Обійти їх у Полтаві неможливо навіть за кілька днів. Однак вшанувати, скажімо, пам’ятники Миколі Гоголю, Івану Котляревському та легендарній Марусі Чурай цілком під силу.
Заповідник «Поле Полтавської битви» нагадує про події 300-літньої давності, коли Україна мала шанс вирватися з-під впливу Росії. Однак україно-шведські війська під проводом Івана Мазепи та короля Карла ХІІ зазнали поразки від російської армії Петра І. Заповідник зберігає і більш далеку історію: 4 давніх поселення та понад 30 курганів, найстаріші з яких датовані першим тисячоліттям до нашої ери.
Цінною пам’яткою козацького бароко є Хрестовоздвиженський монастир на північно-східній околиці Полтави. Монастир засновано 1650 року на мальовничій горі, що височіє над містом.
