7.30 Виїзд від ст. м. Звіринецька

Направляємось до села Моринці.

Село Моринці захоплює своїм дивовижним виглядом, лісами, маленькими хатками, привітними жителями та неповторною живописною природою. Тут кожен елемент увібрав у себе непохитний дух історії і це відчувається направду. Саме тут 9 березня 1814 р. народився Тарас Шевченко. Із Моринців була родом мати поета Катерина Бойко. Хоча родина невдовзі після народження дитини переїхала до сусіднього села Керелівка, Тарас Шевченко не раз гостював в Моринцях у діда та бабусі. Приїздив митець до Моринців і в дорослому віці. Він часто описував село у своїх творах - розкидане на численних пагорбах воно і нині дуже красиве. Наразі у Моринцях відтворено хату, в який народився Тарас, а також садибу його діда Якима Бойко. Є у Моринцях і пам’ятник матері Тараса – Катерині Якимівні.

Наступна наша зупинка – село Шевченкове (за часів Шевченка називалося Керелівка). Саме в цьому селі проходили дитячі роки Тараса. Родина мешкала в старенькій хаті, «біла хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем», як згадував Шевченко.  А навколо хати, тут в Керелівці, був той самий «садок вишневий». «Та який сад! ... Бачив я на своєму віку таки добрячі сади, як, наприклад, Уманський і Петергофський, та що це за сади! Гроша не варті у порівнянні з нашим чудовим садом» - писав Тарас Григорович.

В Керелівці в маленького Тараса прокинулася тяга до малювання. Крейдою чи вуглинкою обмальовував усе: стіни знадвору і в хаті, лаву, стіл та двері. Чи не перше, що зробив Шевченко,  приїхавши у Керелівку вже відомим поетом та художником, — це з любов’ю змалював рідну хату.  Саме за цим малюнком садибу батьків Шевченка було відтворено. А біля неї наразі побудовано Літературно-меморіальний музей Кобзаря  та встановлено скульптуру "13-річний Тарас з дорожнім вузликом". Неподалік, на схилі, зберіглася могила Катерини Шевченко – матері поета.

Не менш цікаво буде поглянути і на Хату дяка, у якій малий Тарас два роки навчався грамоти у дяка Рубана і рік наймитував у дяка Богорського «школярем-попихачем».  Хата дяка була побудована ще 1782 року, стоїть вже майже 250 років, тому наразі накрита скляним павільйоном для кращого збереження.

А далі життя привело Тараса Шевченко в село Будище. Тут був літній маєток Енгельгардтів, де малий Тарас служив у Павла Енгельгардта у 1829 р. До нашого часу зберігся будинок, флігель, льох, сад та алея каштанів, що веде до будинку. А також 600-річний дуб, в дуплі якого Тарас ховав свої малюнки. З часом Павло Енгельгард помітив надзвичайні здібності до малювання в свого козачка, і забрав його з собою до Вільно, де Шевченко нарешті зміг отримати освіту та розвинути свої таланти. Хоча пан Енгельгардт планував лише мати в себе «кімнатного живописця»,  не думав, що його юному кріпаку судилося стати Пророком для українців, зберегти в своїх художніх та поетичних творах українську ідентичність, дати поштовх для розвитку і встановленню нової української літератури.  

Про творчість Тараса Шевченка та її значення ми поговоримо по дорозі до Канева - міста паломництва українців з усього світу. Своє знайомство з ним ми почнемо з Шевченкової алеї у підніжжя канівських круч. Це понад 20 скульптур за мотивами творів Тараса Шевченка. Подолаємо сходи на Тарасову гору і перед нами відкриється панорама з заповіту Шевченка: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий...». На Тарасовій горі ми побачимо могилу Тараса Шевченка та найвідоміший пам'ятник Кобзареві.

Знайомство з Канівом завершимо невеличкою прогулянкою містом та відвідуванням Успенського собору – одного з найдавніших храмів України періоду Київської Русі. Собор було закладено 1144 року великим князем Всеволодом Ольговичем. На відреставрованих стінах ще збереглися деякі фрагменти фресок тих часів.

Наша екскурсія завершується, і ми відправляємось в зворотній шлях до Києва.

19:30 – 20:00 Орієнтовний час повернення на ст.м.Видубичи

Дати: 17.08, 09.11 
Деталі туру за лінком >>> 

Тарас Шевченко не один раз гостював у розкішному Качанівському маєтку відомого у той час мецената та поміщика Василя Тарновського, де мало за честь збиратися тогочасне творче та прогресивне товариство.  

Тарас Шевченко представив в Качанівці рукопис «Гайдамаків» і одну з кращих своїх картин - «Катерину», а Надія Тарновська була тією самою його "дорогою кумасею". Пізніше Шевченко присвятить Надії вірш "І стежечка, де ти ходила,  Колючим терном поросла".

Дати: 05.10, 07.12
Деталі туру за лінком >>> 

В село Березова Рудка Тарас Шевченко часто їздив у гості до братів Закревських. У Березовій Рудці поет спілкувався з дружиною Платона Закревського — Ганною Закревською, теплі й ніжні спогади про яку він пронесе через усе своє життя.

Гостюючи у Березовій Рудці, Тарас Шевченко написав низку картин та портретів, зокрема, самої Ганни Закревської. Також, імовірно, саме тут письменник написав поему "Сліпий". Пребуваючи на засланні, поет присвятив Закревській вірш "Г. З.", а також з її ім'ям пов'язана поезія "Якби зустрілися ми знову".

Дати: 05.10
Деталі туру за лінком >>> 

У Переяславі знаходиться Музей «Заповіту». Музей засновано в колишньому особняку лікаря Андрія Козачковського - щирого друга Тараса Шевченко. Саме тут у ніч з 24 на 25 грудня 1845 року було створено «Заповіт»!

Загалом в Переяславі Шевченко написав свої найкращі та найвідоміші твори, а також замалював архітектурні пам'ятки старовинного міста. Меморіальні кімнати музею –  вітальня, кімната для гостей, в котрій жив Т. Г. Шевченко, бібліотека та кабінет лікаря Козачковського — передають дух тієї епохи, допомагають наблизитися до обстановки, в якій жив і творив поет у 1845 та 1859 роках, та побачити унікальні речі, документи та видання.

Дати: 17.08, 28.09
Деталі туру за лінком >>>

Останню волю поета - бути похованим “серед степу широкого на Вкраїні милій”, було виконано. Шевченко похований на кручі, на Чернечій горі в Каневі, яка тепер називається Тарасовою. Пам'ятник Кобзаря височіє над кручами та "дивиться" на Дніпро. Неподалік розташовується величезний музей та одна з інсталяцій хатини шевченківських часів.

Про Холодний яр Тарас Шевченко згадує як про осередок гайдамацького повстання, нарікає, що заросла сюди стежка, але що "повіє огонь новий з Холодного яру".

А у Черкасах Тарас Шевченко побував тричі, і втретє не зі своєї волі – сюди привезли його після арешту в 1959 році.