До Татранської Ломниці, у Високі Татри, вже в п’ятницю по обіді сунуть каравани легковиків. За номерами машин можна вивчати географію Європи: Польща, Угорщина, Чехія. Зрідка трапляються й австрійські авто — тамтешні лижники, звісно, патріоти власних Альп, але ж і Словаччина пропонує нині пристойний сервіс за поки що прийнятну ціну. Оцінити ситуацію вирішили навіть азіати — група японців уважно оглядала підйомник на Ломницький штит, фотографуючи кожну деталь, хоча на лижі так ніхто й не став.
Ставлення до циган у Словаччині, м’яко кажучи, неоднозначне. Їм докоряють, що ті сидять на шиї в держави, не хочуть працювати і народжують багато дітей. Вперше про вирішення так званої «циганської проблеми» заговорили ще за часів першої Чехословацької республіки. Тоді циган хотіли просто асимілювати. Експеримент, як і слід було очікувати, не вдався.
Незалежна Словаччина пішла іншим шляхом, намагаючись змінити не самих циган, а підхід до них. Проте багато проектів, на реалізацію яких витратили мільйони, ситуацію не поліпшили. Проблема способу життя і відірваності від суспільства циганської меншини в країні так і не вирішена. Понад те — з роками лише загострилася.
Тому не дивуйтеся, якщо у якомусь з репортажів почуєте: «У Словаччині тривають демонстрації циган, які протестують проти скорочення соціальної допомоги. Незаконне зібрання вилилося в зіткнення з поліцією. Демонстранти закидали поліцейських пляшками і камінням. Правоохоронці застосували водомети. Постраждали двоє поліцейських і кілька циган».
Коли ноги вже втомилися від лиж, а душа наситилась красою гір (у Словаччині вони, до речі, займають майже 80 відсотків території), можна подумати й про культурну програму. Екскурсій із Татранської Ломниці пропонують багато...
Братислава — місто на межі трьох культур. Тут сходяться німецький (в австрійському втіленні), угорський і слов’янський світи. Лише 13 кілометрів віддаляють словацьку столицю від Угорщини, і 2 — від Австрії. 300 років Братислава виконувала роль столиці могутнього угорського королівства. Місто компактне, з неквапливими ритмами, півмільйонним населенням і «морем» костелів. Стара частина Братислави — суцільна пам’ятка: ратуша, старовинні будинки, центральна площа. Ось маленька лавочка, на яку спирається бронзовий «Наполеончик». На одній з вуличок за перехожими підглядає бронзовий «папараці», висунувшись наполовину з-за рогу. Над «старим містом» возвеличується кафедральний собор святого Мартіна, знаменитий тим, що тут коронували угорських королів.
