Аргентина

Країна контрастів

Територія Аргентини ділиться на кілька районів. Патагонія – малородюча земля на півдні країни, що продувається вітрами. Тут немає можливостей для ведення сільського господарства, тому на плоскогір'ї вирощують овець. Пампа, один із найбільш родючих районів країни, розташована на сході. Тут розводять корів і вирощують пшеницю. Північна частина Аргентини – рівнинний і болотистий район Гран-Чако. У степах Гран-Чако також розводять худобу, а на додачу до цього – вирощують бавовну.

У гірській частині країни вирощують оливки, апельсини, виноград. Анди – дивовижний за своєю красою гірський масив, який під час грандіозного переселення європейського народу на територію Аргентини особливо відзначили швейцарці. Звичні для їхнього ока гірські пейзажі неземної краси, прозорі чисті озера і величезні сосни так полюбилися предкам нинішніх мешканців містечка Сан-Карлос ді Барілоче, що ті без сумнівів перебралися сюди зі Швейцарії цілими сім'ями. У районі Барілоче іноді здається, ніби невідомим чином перенісся в Альпи: ті ж будиночки-шале, ті ж висококласні гірськолижні курорти і, звичайно ж, затишні шоколадні магазинчики. Примітно, що місцевий шоколад практично не експортують, зате на місці його поїдають у величезній кількості. Якість – воістину швейцарська.

Вогняна Земля, острів, розташований ще далі на південь від Патагонії, холодний і неродючий, з лишком компенсує суворість клімату красою навколишніх краєвидів і різноманіттям туристичних атракціонів. Однак починати розповідь про Аргентину найлогічніше зі столиці, яка є центром країни, а то й цілого всесвіту, для кожного аргентинця.

Буенос-Айрес – центр аргентинського всесвіту

Столицю Аргентини іноді порівнюють із Парижем, проте порівняння це доречне лише щодо того особливого шарму, чарівності і, безсумнівно, пам'яті, яку залишає після себе відвідування кожного з цих міст. Буенос-Айрес – місто сучасне й старовинне одночасно, тут легко відчути подих минулого, але в той же час тут завжди дме свіжий вітер сьогодення. Музеї з полотнами Ван Гога, Пікассо, Ренуара, чудові собори, театри, затишні кафе і вулички, що петляють у химерному порядку, – все це Буенос-Айрес, місто, де можна забути про нудьгу.

У Буенос-Айресі і його передмістях проживає близько третини населення Аргентини. Це місто, яке живе і вдень, і вночі – ресторани часто відкриваються тільки в другій половині дня і працюють до ранку. Цікаво, що постійний рух у Буенос-Айресі – це не ділова метушня Нью-Йорка чи Москви, швидше, це самий ритм життя. Хоча сучасний Буенос-Айрес – це і хмарочоси, і офісні центри, і фешенебельні готелі, але вони органічно поєднуються із зеленими парками та бульварами, старовинними іспанськими кварталами і ринковими площами, древніми монументами і незвичайними пам'ятниками.

Оглядову екскурсію містом можна запросто здійснити на двоповерховому автобусі, який курсує в центрі міста. Квиток на нього є дійсним протягом усього дня, тому можна спокійно виходити й оглядати визначні пам'ятки, які особливо сподобалися.

Буенос-Айрес – це воістину столиця танго. Тут його танцюють у спеціальних залах, кафе, ресторанах і навіть на вулицях. Навіть якщо Ви не є завзятим поціновувачем танців, це шоу не може не зачепити до глибини душі.

Буенос-Айрес – це не тільки столиця країни, але й велика провінція з родючими полями, чарівними естансіямі (ранчо) і великими фермами. Аргентинські провінції вельми колоритні й самобутні, проте всю країну складно назвати провінційною. Місцеві жителі дивним чином поєднують у собі любов до природи і мистецтва, вміння працювати на землі і насолоджуватися кожною миттю життя.

Для провінційних столиць – чи це Мендоса з її зеленими парками і чарівними площами, чи Кордоба з одним із небагатьох у країні соборів у стилі цілком європейської готики – характерним є особливий для Аргентини стиль забудови. Схема досить проста: місто розбивається на 100-метрові квадрати, між якими пролягають дороги, що йдуть по черзі праворуч і ліворуч. Номери будинків європейцеві тут здадуться дещо дивними – вони чотиризначні, однак, якщо роздивитися ближче, виявляється, що все дуже просто – наприклад, номер будинку 1637 позначає, що він розташований на 37 метрі 16 кварталу.

Аргентина – край недоторканої природи

Дивлячись на галасливий і жвавий Буенос-Айрес, складно повірити, що за кілька сотень кілометрів звідси кипить зовсім інше життя. Це світ незайманої природи, світ непрохідних джунглів, де живе така кількість живності, яку складно собі уявити. На території більшої частини країни розташовані національні парки, які дбайливо охороняються державою. Аргентина – країна, унікальна тим, що тут є гори і рівнини, ліси і степи, джунглі і льодовики – словом, усе, про що тільки може мріяти мандрівник.

В одному з національних парків, на кордоні Аргентини і Бразилії, міститься унікальне чудо природи – водоспад Ігуасу, який ширший і вищий від знаменитого Ніагарського водоспаду. «Великі води», як називають водоспад індіанці, складаються з більш ніж 250 вируючих каскадів, що зливаються воєдино в центрі водоспаду, який називають «Пащею диявола». Однак настільки жахлива назва абсолютно не відповідає красі, яку доповнює незмінна веселка над вируючими водами водоспаду.

Подорож на край землі

Якщо Ви вирушаєте на відпочинок в Аргентину, не варто втрачати можливості побувати на самому краю землі – в місті Ушуайя, найпівденнішому місті планети. Місто в оточенні величезних льодовиків, з найчистішим повітрям і близькістю до океану – це найпопулярніша туристична пам'ятка півдня Аргентини. З Ушуайї можна відправитися в національний природний парк до прекрасного озера Рока, причому відправитися не на звичайному туристичному автобусі, а на чарівному паровозику. Тут перед Вашими очима з'являться прекрасні пейзажі з видом на бухту і навколишні гори. У парку можна запросто зустріти кроликів, бобрів, лисиць та інших мешканців.

Якщо Ви з дитинства мріяли побачити пінгвінів і морських котиків у середовищі їхнього природного існування – тут дитячу мрію здійснити простіше простого, адже на прилеглих островах мешкає понад три сотні видів тварин і птахів, а морські води багаті рибою та морепродуктами. Любителям морської кухні здасться, що вони потрапили в гастрономічний рай – тут дари моря готують у величезній кількості та неймовірно смачно.

Аргентинська кухня

У цілому, аргентинська кухня як така – це дуже прості страви, зовсім не схожі на шедеври кухні європейської. Практично у всіх ресторанах – стандартний набір страв, причому меню не особливо відрізняється як на півночі, так і на півдні країни. І все ж – їжа в Аргентині смачна. Дві найпопулярніші страви – це empanadas і asado. Емпанадас – смачні пиріжки із соковитою м'ясною начинкою, схожі на чебуреки, а асадо – підсмажене на решітці м'ясо. Характерною особливістю аргентинської кухні є відсутність гостроти в стравах – тут практично не використовують спеції і соуси, а перець, якщо і використовується, то тільки чорний. Серед інших традиційних страв – язик під майонезом і коржі з картоплі та шпинату. Якщо додати сюди пляшку чудового аргентинського вина – трапеза буде незабутньою.

Найбільший виноробний регіон – це Мендоса. У Мендосі багато виноробів – як великих, так і приватних, куди зовсім не складно потрапити на екскурсію і, звичайно ж, дегустацію.

В Аргентині виробляють здебільшого червоне вино. Мальбек – сорт, найбільш популярний і такий, що активно експортується за межі країни. Серед білих вин можна виділити сорт винограду Торронтес, який росте на висоті 1700 метрів над рівнем моря в провінції Сальта.

І все ж для втамування спраги будь-який аргентинець, звичайно ж, обере мате – напій, який тут вживають у неймовірній кількості.

Таємниці мате

Багато хто вважає, що мате – це такий різновид чаю, однак це зовсім не так. Найбільш правильним було б сказати, що мате – це культура, притаманна кожному справжньому аргентинцеві. Процес розпивання мате – це таїнство, яке можна порівняти хіба що з китайською чайною церемонією.

Мате є подрібненим листям парагвайського падуба – вічнозеленої рослини, яка росте тільки в Латинській Америці. Нарізані листя ретельно просушують, після чого зберігають у щільно запакованих ємностях. Для заварювання мате використовують особливу ємність – калебас, а для пиття – трубочку із ситом, бомбілью. Класичний калебас здавна роблять із пляшкового гарбуза, проте сьогодні використовуються й інші матеріали. Головне правило під час заварювання мате – використовувати воду з температурою 70-80° С, у жодному разі не можна заварювати окропом (це надає напою гіркий присмак). Пити мате починають відразу, а в міру спустошення калебаса доливають гарячу воду. Згідно з традицією, у компанії знайомих людей мате п'ють з одного калебаса на всіх, що є символом дружби й довіри. Під час пиття мате не можна міняти положення бомбільї або помішувати нею заварку, а також дякувати кожен раз, коли калебас переходить до Вас, оскільки це означає, що Ви більше не хочете пити.

Аргентина – батьківщина Кортасара і Борхеса, країна футболу й танго і єдине місце на землі, де можна спробувати справжній мате, заварений за всіма правилами. Якщо Ви все ще сумніваєтеся, їхати чи ні на відпочинок в Аргентину, останній аргумент: для того, щоб потрапити в цю дивовижну країну, віза не потрібна. А це означає, що Аргентина набагато ближча, ніж Ви думаєте...