Відпочинок на Мадейрі — це насамперед незабутнє «занурення» в природу. Жоден рекламний проспект, найкраща фотокамера не зможуть передати її первозданної краси. І весь острів, кажучи відверто, — це суцільний ботанічний сад!
Однак, безсумнівно, Мадейра також – рай для шанувальників вина. Історія цього грайливого напою на острові має цікаву історію. Відомо, що архіпелаг відкрили португальські мореплавці 1419 року, вони ж і привезли сюди невдовзі виноградну лозу. Певний час виноробство обмежувалося простими, сухими винами, але транспортувати такі напої не годилося: швидко скисали. Тож сухі вина почали збагачувати цукром з тростини і спиртом, вино «міцніло» і могло пережити морські походи.
За легендою, коли перші винні діжки вирушили з Мадейри до Індії, корабель потрапив у тривалий шторм, тож вино довго «гойдалося» у тропіках. Мореплавці не змогли доставити його в пункт призначення і повернули партію назад. Власник товару впав у відчай, передбачаючи крах. Та перш ніж вилити «зіпсоване» вино, вирішив його скуштувати.
І був приємно вражений! Вино набуло особливого, золотистого кольору й унікального смаку. Його назвали віно да рода — «вино-мандрівник». Так народилася «мадера» - найзнаменитіший місцевий «веселий напій». У XVI-XVII століттях за діжку «мадери» в Англії можна було купити будинок, вино оспівував сам Шекспір, а поважні леді використовували його як парфуми.
Легендарних історій на Мадейрі вам розкажуть багато. Одна з них — про Наполеона Бонапарта, який начебто бував і не бував на острові. Корабель, яким у серпні 1815 року Наполеона везли на острів Святої Єлени, зупинився на рейді в порту Фуншала. Пришвартуватись йому не дозволили, тож британський консул Вейтч розпорядився доставити на корабель фрукти та книги, про які просив Наполеон, і діжку мадери 1792 року. І це історичний факт.
А потім консул нібито особисто прибув на корабель — вшанувати колишнього французького імператора. І, попри офіційну заборону місцевої влади, спеціальною яхтою таємно переправив Бонапарта в містечко Санта де Серра, в улюблене місце англійських аристократів — садибу родини Бленді. Там, у затінку платанів та евкаліптів, серед розкішних камелій, гортензій і троянд він встиг прогулятися перед своїм довічним засланням. Не сам, а разом зі своєю Жозефіною, звісно. І це вже легенда. Але яка ж красива...
Однак врешті Наполеон відмовився від діжки мадери. Очевидно, побоюючись отруєння. Вино повернули у Фуншал і заховали до кращих часів.
А в січні 1950 року колишній прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль приїхав на Мадейру відпочити. Вісім днів він малював тут картини та писав спогади. Ось йому й запропонували вино від Наполеона. Тож Вінстон Черчилль відтворював навколишні пейзажі та писав мемуари, підживлюючи натхнення мадерою 158-літньої витримки.
Ну, а нині найбільша знаменитість острова — Кріштіану Роналду. Найвідоміший футболіст світу народився на Мадейрі, на одній із центральних вулиць можна побачити родинний дім «зірки», в усіх сувенірних крамничках — зустріти речі з його логотипом. А в музеї знаменитості, що розташований на набережній Фуншала, продається вино мадера з фотографією футболіста на етикетці.
Пляшка найпростішої мадери (не витриманої) коштує в супермаркеті 4 євро. Ну а далі ціна росте в залежності від витримки 3, 5, 10 років і так далі. До речі, назва вина запатентована, тому інші подібні вина під маркою «мадера» незаконні. Вино може вироблятися лише на Мадейрі, навіть на території континентальної Португалії це неможливо.
Щодо інших вин, то пляшка якісного білого або червоного вина тут коштує всього півтора євро. Це ціна місцевої бутильованої води. До речі, цікавий факт: на острові є не лише біле й червоне, а й зелене вино. Воно має всього 10 градусів міцності і місцеві жителі полюбляють пити його в обід.
