Гватемала

У Гватемалі добре розвинений туризм. Щорічно сюди приїжджає майже півмільйона гостей. Крім пляжів двох океанів туристів приваблюють руїни цивілізації майя. Країною зручно мандрувати туристичними шатлами (міні-автобусами), вони курсують між основними містами. Всі місця сидячі, автобуси поділяються на класи залежно від комфортності. Залізниця з'єднує міста Пуерто-Барріос, що на Карибському морі, зі столицею і далі - з Пуерто-Сан-Хосе, що на Тихому океані. Готелі на узбережжі мають всі сучасні зручності: басейни, фітнес-центри, дитячі майданчики тощо. Зазвичай, готелі працюють за системою «ліжко і сніданок зі шведським столом». Країні належить 240 кілометрів узбережжя Тихого океану.
Місто Гватемала (столиця) виглядає трохи незвично з архітектурної точки зору: сучасні хмарочоси зі скла і бетону чергуються на міських вулицях із старовинними особняками, побудованими ще в колоніальні часи, а на широких модернізованих проспектах часто можна зустріти стародавні храмові споруди. Знахідки часів майя у великій кількості представлені в Національному музеї археології та антропології. Такі стародавні центри майя, як Сакулеу, Тікаль, Уашактун, Пьєдрас-Неграс привертають увагу археологів усього світу. Скажімо, Національний парк Тікаль, що на півночі Гватемали в провінції Петен, має майже 3 тисячі будівель і входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Засноване в V столітті нашої ери, місто Тікаль процвітало майже 500 років. За часів розквіту його населення сягнуло 40 тисяч чоловік. Нині унікальні палаци, храми і піраміди приваблюють тисячі туристів з усіх континентів.
Більше половини території Гватемали займає гірський масив Кордільєр із найвищою вершиною Центральної Америки - вулканом Тахумулько (4 220 метрів). Загалом, географи нарахували на території країни 33 вулкани, деякі з них періодично вибухають. Найбільш відомий вулкан Агуа: 1541 року його виверження знищило першу столицю Гватемали місто Антигуа. Вулкан Пакайя востаннє прокидався 2015 року. 83 % території Гватемали вкрито лісами. За однією з версій етимологів, слово «Гватемала» означає «місце багатьох дерев».
У цій країні можна сповна відчути латиноамериканську екзотику. Національний одяг неймовірних кольорів, що його продають на місцевих ринках, не залишає байдужим нікого. Без купівлі хоч якоїсь дрібниці додому не повертається жоден турист. Сувенірні крамниці наповнені виробами із зображенням національної пташки – кетцаль (символ країни). Гватемальські майстри виготовляють барвисті килими, ювелірні прикраси, вироби з вовни. Все продається за помірними цінами. Під час торгу ціна знижується на третину. Головні продуктові сувеніри - кава і шоколад. Найвідоміший індіанський ринок Центральної Америки збирається в Чичикастенанго. По четвергах і неділях торговці і покупці з'їжджаються сюди з усіх провінцій Гватемали. Видовище вражає колоритом: строкаті тканини, пончо з вовни лами, індіанські сумки, фігурки-талісмани та безліч інших оригінальних товарів. Все виглядає так, немов кілька століть тому тут зупинився час.
Мандруючи дорогами країни, не важко пересвідчитися, що багато місцевих індіанців й досі практикують життя давно минулих століть: як і колись, вони заготовляють дрова, готують національні страви, займаються сільським господарством, вірять у стародавніх богів, у своїх виробах використовують стародавні мотиви, малюнки та поєднання кольорів.
До речі, місцева валюта отримала свою назву від імені вже згаданого національного птаха. Кетцаль - священний птах стародавніх майя. Нині суворо охороняється. Ця пташка дуже красива: її пір’ячко поєднує яскраво-зелені та багряно-червоні кольори. Зображення кетцаля прикрашає також державний герб країни.
У Гватемалі - 11 національних парків і заповідників з унікальною флорою і фауною. Особлива принада для туристів - найглибше озеро Центральної Америки Атітлан (глибина - 340 метрів). В околицях озера живуть нащадки майя. Інші великі озера - Ісабаль, Петен-Іца, Аматітлан. Вони вирізняються чистотою і мальовничістю.
Невелике містечко Антигуа відоме завдяки своєму розташуванню на трьох вулканах. Крім того, тут збереглося багато будівель колоніальної доби, оскільки деякий час місто було столицею країни (до 1773 року). 1979 року Антигуа внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
В Гватемалі впродовж століть сплелися індіанська та іспанська цивілізації. Цей сплав культур тут можна помітити в усьому – в живописі, скульптурі, музиці, танцях і літературі. Хоч як дивно, але з усіх культурних надбань (крім, напевне, спадщини майя) у світі найвідоміша гватемальська література. 1967 року Мігель Анхель Астуріас (1899-1974) першим із латиноамериканських письменників отримав Нобелівську премію з літератури. Його романи викривають жорстокість корумпованих диктаторських режимів і втручання американських компаній у справи латиноамериканських країн. Натомість Астуріас пропагує культурну спадщину індіанців і часто використовує індіанські міфи і легенди. Найвідоміший його роман «Сеньйор президент». Рігоберта Менчу удостоєна Нобелівської премії миру 1992 року, однак, що цікаво, теж за літературну діяльність. У книзі «Мене звуть Рігоберта Менчу» (1983) яскраво зображено нелегку долю індіанців. Цей твір став символом відродження літератури народу майя і викликав численні наслідування.
Кухня Гватемали схожа на мексиканську, в її основі кукурудза, смажене м'ясо, рис і бобові. Всі страви щедро приправляють зеленню та спеціями. М'ясо найчастіше готують на грилі або тушкують у горщику. Традиційний десерт - буріто з солодкою начинкою, морозиво або фрукти по сезону. З алкоголю серед туристів популярні місцеве пиво (особливо «Кетцальтека»), ром та «ромпопо» (ромовий коктейль із молоком і яйцем).