Квітка на камені, або Диво в пустелі

Об’єднані Арабські Емірати — рукотворне диво Аравії, де немає злочинності й цілий рік квітнуть чорнобривці, хоча кожна крапля води тут дорожча за золото.На розпеченому камінні Аравійської пустелі вас зустрічає зелена оаза, огорнута прозорою блакиттю моря і спокоєм. Спочатку думаєш, що потрапив до раю, однак, глибше занурившись у сувій нових вражень, розумієш: надто буденно називати раєм цю країну, яка за три десятиліття постала буквально на піску, розмореному немилосердним сонцем. Рукотворне диво, яке араби виплекали і продовжують творити з непідробною любов’ю, приваблює до себе численних гостей з усього світу.

ХХ століття засвідчило свою присутність в історії цивілізації багатьма яскравими явищами, феноменами і подіями. Об’єднані Арабські Емірати — один із таких феноменів, справді вартих захоплення. В Еміратах усе казково й красиво. Небачений синтез східної культури і ультрасучасних досягнень цивілізації вражає уяву. «Засилля» екзотики й унікальні архітектурні проекти, чудові пляжі з білосніжним піском і штучні острови, дивовижна чистота й порядок — далеко не повний перелік того, чим приваблюють Емірати.

Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) розташовані у східній частині Аравійського півострова на узбереж­жі Персидської й Оманської заток. Межують з королівством Саудівської Аравії і Султанатом Оман. Нова незалежна держава виникла 2 грудня 1971. Це конфедерація із семи окремих князівств (еміратів). Кожен емірат має власний уряд і підпорядковані йому адміністративні органи. Керівником держави є президент. Підписання договору про незалежність і угоди про співпрацю між ОАЕ й Великою Британією, яка майже півстоліття мала протекторат над регіоном нинішніх еміратів, збіглося зі зростанням цін на світовому ринку на нафту і нафтопродукти, що полегшило новій державі перші самостійні кроки в галузі економіки і зовнішньої політики.

У Дубаї вражає все. І прелюдія вражень — велетенський аеропорт, який зустрічає після тривалого перельоту своїми нескінченними рухомими доріжками, зимовим садом і світлими посмішками митників. Тільки віза, яку ретельно «вимальовують» у вашому паспорті, — формальність, якої дотримуються ретельно, а потім, коли ви вже переступите поріг «повітряних воріт», жодного разу не спаде на думку, що ви в іншому світі, який зазвичай чітко «фільтрує» іноземців. Можливо, тому, що сучасне населення ОАЕ — інтернаціональне: на вулицях ви обміняєтесь посмішками з корінними арабами–чоловіками у традиційному білому вбранні, приємно поспілкуєтесь із пакистанцем, який консультує відвідувачів торгового центру, й індусом, що пригощає перехожих соком «фреш», розповісте про Україну привітній філіппінці на рецепції в готелі й узагалі, почуватиметеся тут, як удома, без будь-яких «поправок» на громадянство. У цій країні, яка розкинулася на перетині морських шляхів між Європою, Азією та Африкою й успішно виконує місію велетенського світового торговельного центру, навіть заїжджому незнайомцеві безпечно й комфортно. В ОАЕ немає злочинності, тут не переймаєшся клопотами про власну безпеку навіть у найбільш глухому закапелку найтемнішої вулиці; не пильнуєш за власним гаманцем і коректністю рахунків.

Родовища «чорного золота» знайшли на території нинішніх ОАЕ 1966 року, і нині це — найбільше багатство країни: щоденно державна казна поповнюється надходженнями від продажу двох мільйонів барелів власної нафти. Однак не менше вражає, як на цій розпеченій «пательні» квітнуть розкішні клумби (навіть наші улюблені чорнобривці почуваються, як удома, під пекучим південним сонцем), зеленіє трава і стрункі ряди пальм. До корінця кожної рослини підходить маленька трубка, якою надходить вода. А вона тут — синонім життя. Араби навчилися опріснювати морську воду, яку використовують у харчових та побутових потребах (навіть з-під крану її можна вживати, не кип’ятивши), а рослини поливають очищеною каналізаційною водою.

Отож кожна травинка в Еміратах — «золота» . Уявляєте собі такі «золоті газони» посеред гомінливого міста! Але марно шукати біля них традиційні таблички: «Ходити заборонено». Навпаки, тут дозволяють і навіть заохочують тупцювання по газонах! Не дивуйтеся. Адже найголовніший принцип, який сповідують в Об’єднаних Арабських Еміратах, — «Все для людини!».

Узагалі їм пощастило: дер­жаві й громадянам цієї маленької і привітної країни. У них взаємна любов! Атмосфера цього почуття проймає на кожному кроці: в тому, як пересічний житель із непідробною гордістю розповідає про ОАЕ, щоразу наголошуючи «Моя батьківщина», і як держава, зі свого боку, дбає про достаток і благополуччя кожного еміратця. Рівень доходів дозволяє не перейматися думками про «чорний день»: у цьому плані тут усе спокійно й розмірено. 59 тисяч мільйонерів на 3,5 мільйона населення, з яких три четверті — тимчасово працевлаштовані приїжджі робітники, задіяні, як правило, в сфері обслуговування і виробництва.

Машини на дорогах — ніби щойно з салону. Кожен живе у дво-, триповерхових будинках з білого каменю, які абсолютно безкоштовно зводить держава. Пріоритети мають молодята: щойно народжена родина отримує житло, за нашими мірками — розкішну віллу, можливість безвідсоткового кредиту на необмежений термін і багато інших приємних подарунків від держави, як-то виплати на народження дитини та на наступне її виховання. Є навіть виплата на дружину.

До речі, дружин допомагають підшуковувати професійні свахи, і часто чоловік до самого весілля не відає, кого ж він побачить під чадрою. Місцеві жінки рідко відкривають обличчя, на людях мають право з’являтися лише у супроводі чоловіка або брата, а купаються на окремих пляжах, куди чоловікам немає входу, у спеціально відведені дні.

Між іншим, туристкам, які люблять ніжитись на сонці топлес, в Еміратах доведеться забути про цю звичку. На муніципальних пляжах поліцейські стежать за тим, аби «все було пристойно». У разі чого дають «останнє арабське попередження».

В ОАЕ — податки тільки у вигляді ліцензій, які, однак, дозволяють утримувати міста і містечка у зразковому стані. Медицина й освіта — безплатні, кожен громадянин може навчатися в будь-якому найпрестижнішому університеті світу за рахунок держави, якщо забажає. Проте останнім часом жителі еміратів віддають перевагу вітчизняній освіті: для цього сюди на роботу запрошують найкращих викладачів з усього світу. Школярі отримують стипендію — «еквівалент заохочення» до знань доволі солідний. А якщо учень у позанавчальний час вирішить підпрацювати, скажімо, на автопарковці, то отримає за свою активність... доларів 800, плюс доплата від держави — разом вийде близько 1500 доларів, однак розраховувати на таку суму можна тільки у випадку, якщо ви — громадянин дер­жави, а не заробітчанин.

І попит на робочу силу, здається, в Еміратах найближчим часом не зникне. У країні розгорнуто бурхливе будівництво: житлові будинки, готелі, офіси виростають, як гриби після дощу. Хоча справжній дощ у цій країні — явище надзвичайно рідкісне. Здається, це єдине, що поки що не в змозі вирішити керівництво ОАЕ.

Інша проблема, на яку дедалі частіше нарікають місцеві мешканці, — дорожні затори, не належить до розряду найскладніших. Хоча й створює масу незручностей. Останнім часом житло в Дубаї різко подорожчало. Відтак місцеві жителі змушені перебиратися до сусідніх еміратів — до курортної Шарджі, наприклад, а на роботу дістаються в Дубай, де зосереджена велика кількість адміністративних і комерційних центрів.

«Можливо, варто подумати про нові дороги і розв’язки?» — міркують водії, яким доводиться проходити щоранку випробування шаленими заторами «на три емірати». І ви знаєте, ніхто з них ні на хвилину не сумнівається, що вже найближчим часом причину їхнього «головного болю» буде успішно вирішено.

Кілька десятиліть тому президент ОАЕ шейх Заєд бін Султан аль Наян щиро звернувся в молитві до Аллаха, прохаючи Всевишнього про прихильність до свого краю і людей. «Мій народ достатньо настраждався і заслуговує на те, щоб бути щасливим», — сказав шейх Заєд і запевнив, що писатиме історію своєї країни «з чистої сторінки».

Сьогодні в це важко повірити, але тоді на місці сучасної країни лежала пустеля, а головним транспортним засобом вважався верблюд. Перші кроки президента були прості. За нафтові гроші у світі скуповували продукти, товари першої необхідності, ліки. Просто в порту з кораблів усе це безкоштовно роздавали людям. А вже незабаром почали зводити комфортні оселі, відкривати школи, бібліотеки, офіси, банки... В історичному музеї Дубая, проглядаючи фільми і яскраві експозиції, можна прослідкувати, як творилося «диво» на цій землі. Як можна пройти спіраль тисячоліть за такий короткий термін.

Жителі Еміратів обожнюють шейха Заєда. «Його життя — свідчення того, як людина може піднятися до вершин, якщо візьме на озброєння любов, — кажуть еміратці, живі свідки економічного дива на своїй землі. — Заєд бін Султан аль Наян перетворив мрію на реальність. Для цього треба просто дуже любити свій народ і щиро бажати йому добра, адже нафта — це не все. Шейх Заєд уникав голослівних гасел, мир і достаток народу — ось що можна написати на прапорі, під яким він вів нас усі ці роки».

Коли шейх Заєд відійшов у вічність, ця втрата відгукнулася щирим болем у серці кожного жителя Об’єднаних Арабських Еміратів. «Він залишив нас під час Рамадану, але залишився з нами... Він усе зробив, що хотів, і відлетів на небо...» За місцевим повір’ям, під час Рамадану ангели повертаються на небеса.

Контакти менеджерів
  • Ім'я: Діана Слободинська
  • Посада: Менеджер
  • Телефон: 0-800-60-44-39
  • Вн. номер: 311
  • e-mail: diana@feeria.ua
  • Ім'я: Марина Слободинська
  • Посада: Менеджер
  • Телефон: 0-800-60-44-39
  • Вн. номер: 113
  • e-mail: marisha@feeria.ua