Категорія
Розповіді про мандри

Круїз — це завжди свято. А якщо ваш корабель відшвартувався від пристані Луксора і розсікає води легендарного Нілу, то навіть піни шампанського не потрібно, аби сп’яніти. Ось що означає — плисти в історію.

Від захвату думки переганяють одна одну. Це той самий Ніл, — думаєш, — про який ще в підручнику для п’ятого класу читав: живильна артерія стародавнього Єгипту, «мати всього сущого». Найдовша річка у світі, до речі. Яка, крім того, тече «знизу вгору», і вздовж якої тільки й можливе життя в цій африканській країні, котру «підпирає» пустеля. Що вже казати про інші асоціативні картинки: персонажі Агати Крісті, які подорожували Нілом, накручуючи спіраль детективного сюжету; зубаті крокодили, що чатують на довірливого туриста...

Усе це якось відразу вривається в твою реальність, і ти розумієш, що відступати нікуди. З усіх боків — вода...

Започаткували круїзи Нілом англійці. Перше плавання, організоване Томасом Куком — засновником туристичного бізнесу — відбулося 1860 року. Кук поцілив «у десятку» — інтерес до Єгипту у світі в ті часи був фантастичним, і охочих почитати тексти на папірусах і стінах єгипетських храмів з’являлося щоразу більше. Пізнавальна тенденція збереглася й донині. Єдина різниця: якщо раніше круїз по Нілу тривав цілий місяць, то нині таке щастя закінчується вже на п’ятий день.

Однак дні ці дуже насичені. Треба встигнути не тільки відвідати всі історичні місця під час зупинок корабля, продегустувати специфічні страви єгипетської кухні, насолодитися нільськими краєвидами, а й систематизувати враження, розклавши їх по поличках. Інакше можна просто «попливти» — услід за кораблем — від шквалу емоцій і вражень.

... На березі смагляві дітлахи привітно махають нам руками, їхні мами перуть одяг, а батьки набирають воду у відра. Під пальмами пасуться кози, у затінку екзотичних кущів розманіжено спочивають вівці. Палуба немов пательня, до поручнів неможливо доторкнутися. «Бідолашні, — каже колега–єгиптянин про туристів, які відчайдушно засмагають у шезлонгах. — Перепечена хлібна скоринка і та виглядатиме оптимістичніше». Ми заховалися під тентом від безжального африканського сонця і смакуємо прохолодним коктейлем. Наш новий знайомий Алі розповідає, як важливо народитися в потрібному місці у слушний час та як важливо знати власну історію. І зізнається, що... вперше їде в Асуан. «Щоб зрозуміти Єгипет, недостатньо тільки постояти під пірамідами», — посміхається молодий єгипетський журналіст.

Першу зупинку теплохід робить в Есні. У давнину тут вирувало велике торгове місто. Нас продовжувало за інерцією гойдати, як «на хвилях Нілу», а екскурсовод показував храм бога Хнума, зведений у греко–римський період. Стародавні єгиптяни вважали, що цей бог створив людину і все живе зі... шматка глини. Римські імператори шанували єгипетських богів, тому на стінах храму малювали їх у вбранні фараонів.

Наступна зупинка — в Едфу, де майже казкові фаетони з вітерцем довезли нас до храму бога Хора — сина Осіріса й Ісіди. Він такий велетенський, цей бог на вході до храму, в оточенні колон. Сокіл із чорного граніту. Богові–птахові поклонялися, приносили жертви — нині на стінах храму можна побачити «життєпис» цих сцен.

У той же греко–римський період збудували й величний храм у Ком–Омбо, де ми швартуємось в черговий раз. Дізнаємося, що це диво архітектури — данина шани двом богам: сокологоловому Хору й Себеку, у якого голова... крокодила. Такі симпатичні, добродушні боги. В ореолі останнього сонячного проміння розглядаємо розписи на стінах, пересвідчуючись, як добре стародавні єгиптяни володіли таємницями лікування. Медичні інструменти, зображені тут, на диво точно відтворюють ті, якими користуються сучасні лікарі. Такий собі місток між цивілізаціями. Ніби й не минуло цілих тисячоліть.

Повернувшись на корабель, туристи з нашої групи дружно згадали про крокодилів – перед очима все ще ввижалася голова бога Себека. Про те, що Ніл — рідний дім зубатих хижаків, а наш корабель не такий уже й захищений, ми якось не подумали. Може, вночі не варто відчиняти вікна в каюті? Та гід погамував нашу недоречну паніку: виявляється, крокодилів у річці немає. Принаймні, у цій частині, де курсують круїзні лайнери. Після того, як збудували Асуанську греблю, зубасті дивним чином мігрували по той бік новобудови і вже там чатують на любителів пригод…

Відноситься до країни