Все у них називається інакше від того, чим є насправді. Не війна, а спецоперація. Не вибухи, а “хлопки”. Не руйнування українських святинь, а “защіта православія”. В одному з попередніх блогів ми вже згадували про знищені окупантами релігійні пам’ятки. Але, на жаль, втрати серед храмів настільки масштабні, що цій темі просто необхідно приділити окрему увагу.
Чому рашисти із таким завзяттям знищують українські храми? Українці – сповнені віри в Бога, і тим більше сьогодні, в тих умовах, коли для багатьох кожен день може бути останнім. І звісно ж храми є місцями сили, адже саме туди ми приходимо помолитися, лишитись на одинці з Богом та власною душею. Такі місця дають надію, що небо нас захистить від будь-яких негараздів. Саме тому орки знищують храми чи не в найпершу чергу, адже таким чином сподіваються залякати, деморалізувати людей. І тим самим яскраво демонструють, що для них не те що немає нічого святого, вони є найсправжнісіньким породженням зла на Землі, яке саме нашому народові судилося знищувати.
Станом на травень 2022 року від руки рашистів вже зруйновано або значно пошкоджено понад 116 храмів. Руйнування торкнулося об’єктів майже у всіх областях України, за виключенням деяких областей центральної й західної України. 91 з пошкоджених храмів є православними. Решта – мечеті, протестантські й католицькі церкви, синагоги, семінарії, – також зазнали руйнувань різного масштабу. Тому для ретельного відстеження інформації, аналізу наявних та внесення нових даних за ініціативи Українського культурного фонду було створено інтерактивну мапу зруйнованих або пошкоджених релігійних об’єктів, на якій можна наочно бачити ситуацію в різних областях України. Поглянувши на інтерактивну мапу, бачимо, що найбільше позначок розміщується на околицях Києва й у Східній частині України.
Серед будівель, що стали жертвами російського мракобісся – як новозбудовані храми, так і старовинні пам’ятки православної культури; як об’єкти Українського патріархату, так і московського. Війна торкнулася храму Пресвятої Богородиці Овруцької Єпархії на Житомирщині, збудованого ще в 1862 році. Раніше храм був гордістю села В’язівка, важливою туристичною пам’яткою. Але сьогодні від старовинної пам’ятки лишилась лише дзвіниця.
Постраждала й святиня будівництва 1873 року на Київщині: це Георгіївська церква Бориспільської єпархії, що в селі Заворичі. Рашисти не пошкодували снаряду, яким влучили прямо по куполу церкви. Храм зазнав значних ушкоджень. Проте, дякувати Богові, в момент атаки в храмі не було людей.
Звісно ж, значно постраждала й продовжує зазнавати руйнувань і втрат східна частина України. У Сєвєродонецьку під час обстрілів впала стеля храму на честь ікони Божої Матері "Усіх скорботних Радість". На Луганщині окупанти зруйнували храм Матрони Московської, будівництво котрого було нещодавно завершене.
На Донеччині продовжуються спроби захопити м. Святогірськ, і тим часом росіяни поступово знищують релігійні пам'ятки. Серед них – скит Святогірської лаври, в якому в результаті обстрілів сталася масштабна пожежа. На жаль, на сайті Донецької Єпархії УПЦ досі нічого не сказано про те, що саме рашисти винні в руйнуваннях святинь та смертях мирних людей.
У м. Волноваха, в якому орки наробили вже багато лиха, зруйнували храм Святого Миколая. На фото чітко видно, як виглядає “защіта православія” по-російськи.
Безперечно, від подібних новин дуже гірко. І ще гірше, коли відчуваєш, що ніяк не можеш цьому зарадити. Але кожного разу, коли ви занепадаєте духом, журитесь, задаєте собі питання “чому” й “за що”, – пам’ятайте, що це і є головна мета нашого ворога, Залякати, забрати надію. І в той час, як матеріальне, на превеликий жаль, таки можливо знищити безповоротно, у них немає шансів знищити наш дух, допоки ми не дамо цьому статися. Саме в такі непрості часи ми зрозуміли, яким ненадійним, недовговічним може бути матеріальне, в той час, як саме в духовному є сила. Сила є в українській душі й вона житиме, доки існують українці. Саме це зараз необхідно берегти, як ніщо інше. А решту – відбудуємо!
