Категорія
Розповіді про мандри

... І не тільки :) Але сьогодні розповідаємо саме про гастрономічні принади острова.

Туризм, сільське господарство і риболовля – провідні виробничі напрямки на Мадейрі. І що головне: вони вдало доповнюють одне одного, формуючи кулінарні традиції острова.

Мадейра смакує океаном, тобто морепродуктами. Вони – одні з найпопулярніших у місцевій кухні. Молюски на грилі, морські равлики з часником та лимоном, рибне рагу з оливковою олією, картоплею, цибулею і помідорами… Варто спробувати все!

Насамперед радимо спробувати особливу страву – лапаші, іншими словами – морські блюдечка. Після шторму їх збирають на березі і смажать на пательні з часником і травами, подають з лимонним соком. До білого сухого вина ця коронна страва узбережжя смакує особливо.

Найвідоміша страва Мадейри – ешпада, риба-шабля. Схожа на щуку, чорна, вузька і довга (завдовжки понад метр), живе на глибині 800-1000 метрів. Зловити її непросто – рибалки приманюють ешпаду світлом. Шкіру з риби знімають, її ніжне біле м’ясо – майже без кісток. Готують страву традиційно в клярі з бананами і кисло-солодким соусом із маракуї. Або на грилі. Рибалки виходять в океан вночі, і вже на ранок свіжу рибу доставляють у ресторани і закусочні острова.

Добре смакують приготовлені на грилі лобстери і кальмари, риба-папуга, кам’яний окунь і золотистий пагр.

На Мадейрі кажуть так: якщо ми біля океану, то їмо рибу і морепродукти, а коли піднімаємось в гори – «моримо черв’ячка» м’ясом. Класичний місцевий шашлик ешпетаду готують у печі – із яловичини, нанизаної на гілочки лаврового дерева. Ще одна з «корінних» страв – свинина з вином і часником. Скористайтесь оказією скуштувати курку «пірі-пірі» - приготовлену на грилі і мариновану гострим перцем. А також – знамените мадерійське рагу – Cozido Madeirense. Готують його з солоної свинини, ковбасок і цілих овочів, зокрема – батата (солодкої картоплі).  

Хлібна «візитівка» Мадейри – Bolo do caco (болу ду каку). Її запропонують вам як неодмінне доповнення до кожного меню, але пишну перепічку «болу» можна замовити також як окрему страву. Їдять її з розтопленим маслом, часником і зеленню. А печуть переважно на металічній пластині над дров’яним каміном.

Раніше цей хліб випікали на пласкій базальтовій плиті («каку»). Звідси й назва: болу ду каку. Тісто замішують і тримають цілий день, серед складників – пшеничне борошно, солодка картопля, сіль, дріжджі й вода. Болу ду каку печуть лише на Мадейрі, і часто португальці з континенту просять знайомих привезти такого хлібчика на гостинець. Навіть ті, хто загалом не вживають хліба, скуштувавши болу ду каку, мліють від задоволення.  

Полюбляють на Мадейрі також супи. Один з традиційних – томатно-цибульний з яйцем пашот. Варто продегустувати суп із морепродуктів, рибний і капустяний супчики. Капуста і загалом овочі добре вписалися в місцеву кухню. Особливо – страви з картоплі: мадерійці дуже люблять цей овоч, успішно культивують і збирають урожай чотири рази на рік!

Картопля – один з найбільш експортованих продуктів Мадейри. Разом з бананами і цукровою тростиною. До речі, недавно на Мадейрі вивели два нових сорти бананів. Бананові плантації – невід’ємний елемент пейзажів. Вони ростуть просто над дорогою і, прогулюючись містом, можна побачити, як відбувається збір урожаю. Одне бананове гроно часто має до 500 плодів і важить майже 300 кілограмів! Щоб зірвати таке гроно, потрібно троє робітників. Один зверху – зрізає, двоє знизу ловлять і пакують у прозорі мішки. На обочині стоїть вантажівка, куди вантажать екзотику.

Тут люблять експериментувати і схрещувати овочі і фрукти у різних варіаціях. Маракуї, наприклад, на острові – аж вісім сортів. Цей фрукт на Мадейрі люблять особливо: з маракуєю готують все! Коктейлі, морозиво, пироги, соуси до риби, муси і пудинги. Обов’язково замовте на десерт мус із маракуйї! Відірватись неможливо…

І якщо вже мова про десерти, то поїхати з Мадейри, не спробувавши Bolo de mel de cana (боло де мель де кана), – гастрономічний злочин. Рецепту цього пирога – майже 500 років! Кажуть, вперше його спекли черниці монастиря Санта-Клара у Фуншалі.

В його основі – чорна патока, яку називають тут мель де кана (мед цукрової тростини). До тіста додають горіхи, сухофрукти, а також розмаїття спецій – гвоздику, корицю, чорний перець, насіння анісу. Яєць у тісті немає, пиріг може зберігатися довго, понад рік. Традиційно його печуть на Різдво і ніколи не ріжуть, а відламують шматочки руками. Пальчики оближеш – це вже точно. У буквальному сенсі. Смак пирога – неповторний…

Відноситься до країни