Тарасові шляхи. До 210-річчя Великого Кобзаря

7.30 Виїзд від ст. м. Звіринецька

Направляємось до села Моринці.

Село Моринці захоплює своїм дивовижним виглядом, лісами, маленькими хатками, привітними жителями та неповторною живописною природою. Тут кожен елемент увібрав у себе непохитний дух історії і це відчувається направду. Саме тут 9 березня 1814 р. народився Тарас Шевченко. Із Моринців була родом мати поета Катерина Бойко. Хоча родина невдовзі після народження дитини переїхала до сусіднього села Керелівка, Тарас Шевченко не раз гостював в Моринцях у діда та бабусі. Приїздив митець до Моринців і в дорослому віці. Він часто описував село у своїх творах - розкидане на численних пагорбах воно і нині дуже красиве. Наразі у Моринцях відтворено хату, в який народився Тарас, а також садибу його діда Якима Бойко. Є у Моринцях і пам’ятник матері Тараса – Катерині Якимівні.

Наступна наша зупинка – село Шевченкове (за часів Шевченка називалося Керелівка). Саме в цьому селі проходили дитячі роки Тараса. Родина мешкала в старенькій хаті, «біла хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем», як згадував Шевченко.  А навколо хати, тут в Керелівці, був той самий «садок вишневий». «Та який сад! ... Бачив я на своєму віку таки добрячі сади, як, наприклад, Уманський і Петергофський, та що це за сади! Гроша не варті у порівнянні з нашим чудовим садом» - писав Тарас Григорович.

В Керелівці в маленького Тараса прокинулася тяга до малювання. Крейдою чи вуглинкою обмальовував усе: стіни знадвору і в хаті, лаву, стіл та двері. Чи не перше, що зробив Шевченко,  приїхавши у Керелівку вже відомим поетом та художником, — це з любов’ю змалював рідну хату.  Саме за цим малюнком садибу батьків Шевченка було відтворено. А біля неї наразі побудовано Літературно-меморіальний музей Кобзаря  та встановлено скульптуру "13-річний Тарас з дорожнім вузликом". Неподалік, на схилі, зберіглася могила Катерини Шевченко – матері поета.

Не менш цікаво буде поглянути і на Хату дяка, у якій малий Тарас два роки навчався грамоти у дяка Рубана і рік наймитував у дяка Богорського «школярем-попихачем».  Хата дяка була побудована ще 1782 року, стоїть вже майже 250 років, тому наразі накрита скляним павільйоном для кращого збереження.

А далі життя привело Тараса Шевченко в село Будище. Тут був літній маєток Енгельгардтів, де малий Тарас служив у Павла Енгельгардта у 1829 р. До нашого часу зберігся будинок, флігель, льох, сад та алея каштанів, що веде до будинку. А також 600-річний дуб, в дуплі якого Тарас ховав свої малюнки. З часом Павло Енгельгард помітив надзвичайні здібності до малювання в свого козачка, і забрав його з собою до Вільно, де Шевченко нарешті зміг отримати освіту та розвинути свої таланти. Хоча пан Енгельгардт планував лише мати в себе «кімнатного живописця»,  не думав, що його юному кріпаку судилося стати Пророком для українців, зберегти в своїх художніх та поетичних творах українську ідентичність, дати поштовх для розвитку і встановленню нової української літератури.  

Про творчість Тараса Шевченка та її значення ми поговоримо по дорозі до Канева - міста паломництва українців з усього світу. Своє знайомство з ним ми почнемо з Шевченкової алеї у підніжжя канівських круч. Це понад 20 скульптур за мотивами творів Тараса Шевченка. Подолаємо сходи на Тарасову гору і перед нами відкриється панорама з заповіту Шевченка: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий...». На Тарасовій горі ми побачимо могилу Тараса Шевченка та найвідоміший пам'ятник Кобзареві.

Знайомство з Канівом завершимо невеличкою прогулянкою містом та відвідуванням Успенського собору – одного з найдавніших храмів України періоду Київської Русі. Собор було закладено 1144 року великим князем Всеволодом Ольговичем. На відреставрованих стінах ще збереглися деякі фрагменти фресок тих часів.

Наша екскурсія завершується, і ми відправляємось в зворотній шлях до Києва.

19:30 – 20:00 Орієнтовний час повернення на ст.м.Видубичи

Дати: 27.04, 15.06, 17.08, 09.11 
Деталі туру за лінком >>> 

Тарас Шевченко не один раз гостював у розкішному Качанівському маєтку відомого у той час мецената та поміщика Василя Тарновського, де мало за честь збиратися тогочасне творче та прогресивне товариство.  

Тарас Шевченко представив в Качанівці рукопис «Гайдамаків» і одну з кращих своїх картин - «Катерину», а Надія Тарновська була тією самою його "дорогою кумасею". Пізніше Шевченко присвятить Надії вірш "І стежечка, де ти ходила,  Колючим терном поросла".

Дати: 06.04, 08.06, 03.08, 05.10, 07.12
Деталі туру за лінком >>> 

В село Березова Рудка Тарас Шевченко часто їздив у гості до братів Закревських. У Березовій Рудці поет спілкувався з дружиною Платона Закревського — Ганною Закревською, теплі й ніжні спогади про яку він пронесе через усе своє життя.

Гостюючи у Березовій Рудці, Тарас Шевченко написав низку картин та портретів, зокрема, самої Ганни Закревської. Також, імовірно, саме тут письменник написав поему "Сліпий". Пребуваючи на засланні, поет присвятив Закревській вірш "Г. З.", а також з її ім'ям пов'язана поезія "Якби зустрілися ми знову".

Дати: 04.05, 22.06, 01.10
Деталі туру за лінком >>> 

У Переяславі знаходиться Музей «Заповіту». Музей засновано в колишньому особняку лікаря Андрія Козачковського - щирого друга Тараса Шевченко. Саме тут у ніч з 24 на 25 грудня 1845 року було створено «Заповіт»!

Загалом в Переяславі Шевченко написав свої найкращі та найвідоміші твори, а також замалював архітектурні пам'ятки старовинного міста. Меморіальні кімнати музею –  вітальня, кімната для гостей, в котрій жив Т. Г. Шевченко, бібліотека та кабінет лікаря Козачковського — передають дух тієї епохи, допомагають наблизитися до обстановки, в якій жив і творив поет у 1845 та 1859 роках, та побачити унікальні речі, документи та видання.

Дати: 13.04, 01.06, 13.07, 17.08, 28.09
Деталі туру за лінком >>>

Останню волю поета - бути похованим “серед степу широкого на Вкраїні милій”, було виконано. Шевченко похований на кручі, на Чернечій горі в Каневі, яка тепер називається Тарасовою. Пам'ятник Кобзаря височіє над кручами та "дивиться" на Дніпро. Неподалік розташовується величезний музей та одна з інсталяцій хатини шевченківських часів.

Про Холодний яр Тарас Шевченко згадує як про осередок гайдамацького повстання, нарікає, що заросла сюди стежка, але що "повіє огонь новий з Холодного яру".

А у Черкасах Тарас Шевченко побував тричі, і втретє не зі своєї волі – сюди привезли його після арешту в 1959 році.